На вихідних мандрували Татрами

 

Сходження на гору Риси (2503 м), Словаччина

 

Ідея подорожі, а саме підйому на г. Риси була досить спонтанна. Ще в середу пообіді, точно не знав про свої плани на вихідні, а вже у п`ятницю з самого раненька мчав на авто до кордону Словаччини.
Проходження кордону зайняло десь півтори години.  За цей час, нас бравих 4-ьох хлопців (Я (Ігор), Олег, Микола, Андрій) встигли перевірити з ніг до голови + заставили показати вміст всіх рюкзаків. Ми громадяни чемні, тому  ховати щось не було причин.  Далі заїжджаємо в Міхайловце, підбираємо Таню, яка приїхала до нас з Угорщини.

 

 

І близько 6 вечора ми вже у готелі. Відпочиваємо, набираємось сил до завтрашнього сходження.
Субота. Ранок. Прокинулись о 6:00, зарядка.

 

 

Сніданок, і вже о 8:00 наше авто мчить до точки старту - Штрбського плеса, що 14 км від готелю.
8:20 паркуємо авто, на чи не останнє вільне місце. К-сть туристів, "зашкалювала", в прямому розумінні слова. Радувало те, що майже кожен з них був належно підготовлений і чітко розумів куди він йде.

 

 

Маршрут до вершини зайняв 5:00 год.  Стежка добре промаркована і доступна майже усім , хто не боїться фізичних навантажень.  

 

 

По дорозі двічі зустрічали вертоліт рятувальників, який надавав допомогу туристам.
Вартий уваги туристичний притулок "Хата під Рисами 2250 м". Тут можна отримати практично все, що забажаєте: поїсти, попити, навіть просто переночувати в комфортних умовах.

 

 

На вершині проводимо десь з добрих 1,5 год. Досхочу наїлись, налюбувались краєвидами, побували і на польській, і на словацькій вершинах. І гайда до низу. 

 

 

Спуск зайняв майже стільки ж часу, що і підйом. Тут ми вже не поспішали, частенько зупинялись, перепочивали.
Близько 20:00 вже були біля авто: втомлені, але переповнені емоціями від побаченого та відчутого.
Далі готель, вечеря, і міцний сон з думкою, про ще одну підкорену вершину у своєму житті.

 

 

Зранку довго не спимо. Перекушуємо і мчимо далі знайомитися з такою невідомою для нас Словаччиною. Замки, прогулянки по маленьких містечках, гейзери з мінеральних джерел... Все це було на шляху додому. Але це вже зовсім інша історія...

 

На фото вся команда в зборі

 

П.С. В дорозі завжди є час поговорити про нові плани, щодо мандрів, що ми і робили. Як кажуть, думки матеріалізуються. Тому більше мрійте, плануйте і звичайно подорожуйте!